Літо знов відходить у минуле –

Втрачені можливості, слова…

Чашу свою я лишу на підвіконні –

Віра каже серцю – не дарма!

У намисто позбирались думи

Та порвати нитку ту не дам

Й першій ліпшій жадібній посмішці

Щастя келих крихкий не віддам!

Хай сьогодні проліта ЛИШ поруч

Задіва крилом за небокрай

Синій птах, знаю, що вже скоро

Подарує нескінченний мені рай!