Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
00:06 

hahaha i hope i finally did it!

01:47 

Все потихеньку руйнується….ламається на шматки….розсипається піском…і разом з часом тече геть…. Тікає, лишаючи пустоту, таку штучну й непотрібну! Маленька брехня починає приносити свої плоди – замість того, щоб заповнити прогалини у бутті, роз’їдає тонкий простір, розбиває люстерка псевдо свідомості. Наче не кривда, а правда напала!
Не лишається майже жодного замку, лише самі руїни, вкриті пилом безпорадного розчарування та безпорадності. Все ПРОСТО нищиться…….!!!!! Чому ж лишаюся Я??!!!


@музыка: Korn - It's me again://////

01:18 

Де мій особистий простір?!! Чому кожний зустрічний вважає за свій обов'язок вказати мені як краще скоротати ці дні, прожити своє ДИВОвижне життятечко! При цьому ще й впевняти, що ці поради - справжній дарунок долі сліпій вівці, якою я є... Не має сил навіть сперечатися, точніш вести гідну полемічну бесіду. На язик лізуть каверзні вирази й "теплі" побажання опоненту, і нажаль без натяку на будь-який конструктивізм. Соромно,пані!

Якщо послабшали сили, то посилилися слабкості

Навіть цей милий серцю вираз не додає оптімізму! Якась травля на мене розпочалась! Хтось, врятуйте бідолашну паршиву вівцю!
Київ....................................Київ????????Київ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!кійофффффффффффффффффффффф.

@музыка: some brazillian alternative

@настроение: life sucks

00:57 

Сьогодні в мене був день народження. Дивне свято. Дивні гості. І багато квітів... Хіба вони не кращі смсів, хоч останні й можуть прожити набагато довше? Нагадування з минулого, теплі, приємні...знов квіти? А от повідомлень якось замало, здається мене навіть в цьому звінувачують...НЕ ВАШЕ ДІЛО-то ж бо моє свято! З'являються, мерехтять знайомі обличчя, кидають фрази, погляди. Я нарешті набираюся певності і роблю вибір..!

Якийсь дзвін! Приберіть його, благаю! Ні!... Все ж прокидаюся...під його голос, який ніжно промовляє: "Добрий ранок, мене звати ***.

НЕВІРНИЙ ВИБІР Я ЗРОБИЛА

@музыка: Bif Naked-Never Alone

22:34 

the more you squeeze, the more it slips away

що в нашому варіанті означає щось на кшалт - "чем больше женщину мы любим, тем меньше нравимся мы ей"

хоча здається там було трохи навпаки, але яка то різниця! суть не міняється. байдужість приваблює, а надмірна солодкість дратує...
УВИ І АХ - ЙДІТЬ ВСІ ... !

@музыка: Billy Talent - Pins and Needles

22:53 

Добро пожаловать в Киев!
Ваш город на Украине - её столица Киев! Город-герой, крупнейший промышленный, культурный и научный центр, первый по числу жителей город Украины. Расположен на живописных берегах среднего течения реки Днепр.

23:18 

мене захопила у полон якась особиста криза...
ЛЯЧНО!
Кожного ранку прокидаюся, твердо впевняючи себе, що життя дивовижне й спрадві того варте, але вже під вечір лихоманить від нав'язливого бажання безслідно зникнути...
Хіба це справді Я ????

@музыка: KoЯn - Throw me Away

@настроение: трясця-мама

00:09 

пам;ять... чи добре мати собі в голові картинки та звуки з минулого..? може, набагато легше б було просто позбавлятись їх як сміття? а як же тоді бути з солодкими хвилинами, які хочеться вклеїти у своє життя назавжди? так щоб неможливо було віддерти, вирвати, відібрати! пам;ятати значить берегти... і зберегти хочеться найдорожче... проте, нажаль, (чи може якраз навпаки) у людини нема права вибору. скарби губляться, а непотріб лишається, щоб знущатись, кепкувати, доводити безпорадність. але існує вихід: у пам;яті великі погреби, тож можна ховати там і складати тонни спогадів без розбору, а при необхідності знаходити й відроджувати їх у яскраві моменти радості чи то смутку, взалежності від ситуації.

я дуже люблю спогади! іноді одягаю маску мазохіста й повертаю наживо найсумніші секунди свого існування. інколи, навпаки відновлюю лише суцільний позитив, живлячись ним... а зараз не можу зрозуміти, що мені треба від бідолашної хворобливої пам;яті! просто потрібен чистий папір... є бажання творити нове!


15:35 

"Женщины никогда не забывает мужчин, с которыми у нее все получилось, мужчины - женщин, с которыми у них ничего не получилось." :)))))))))))))))))))))


00:07 

....Иногда она впадает в депрессию, но почти всегда возвращается вскоре к своей убежденности позитивного фаталиста, вновь становясь веселой и безмятежной. "Позитивный фатализм" звучит как что-то непоследовательное, но это не так. Просто это означает, что вы смиряетесь с тем, что неизбежно, и доверяетесь судьбе, которая мудрее вас...

12:55 

і ще, дуже б хотілось вибачитись перед усіми тими, кому дала хоч якусь надію, кого ввела в оману, кому не можу відверто сказати ні...

адже, знов і знов я наступаю на ті самі граблі. я не хочу бути відповідальною за вас, любі! навіть якщо й причетна до ваших НЕЗЕМНИХ почуттів... набридло грати!!!!!!!!!!!!!!!


@музыка: Nickleback-Do this anymore!!!!!!!

@настроение: Good Girl Down

12:26 

мого холодильника не вистачило на довго...
вже лажу по своїх шафах й шукаю хоч якусь їстівну крихтю - не дарма - натрапила на старий погризаний батончік, презентований мені одним милим хлопчиком ще у липні. прилипнутий папір не зупинив, СМАЧНО! а потім взагалі скарб відкопала - колись розсипані горішки. таке файне асорті вийшло (фісташки, кеш'ю та мигдаль)! не думала, що у шлунок може стілько усього влізти!
невже в душі така велика спустошеність???
такими темпами я не влізатиму у двері й розтікатимусь товстою дупою по унітазу, ото класна перспектива:(((((!

найцікавіше, ніяк не можу зрозуміти звідки вітер віє! може це реакція на занадто навязливе кохання? або ж постейфорійний синдром?абож усьо в купі!!!!!!!??? рятуйте мене нещасну! рятуйе мене занадто щасливу!просто врятуйте:))))...

@музыка: Мобі- Ханей

@настроение: де мої солодощі????

23:04 

тобі здається, що я дивна? просто таке непорозуміння?
дивлюсь тобі в очі й нічого не тримтить всередині.
не вірно
а хтось мені тримає руки й небо обіцяє в зорях...
у відповідь йому і я говорю,
жагу ховаючи помірно.
що ж ти?
-прозоро натякаєш
-відверто ласкою лякаєш.
-жалкуєш, зустріч оминаєш,
пізніше сам мене шукаєш.
нещадно б'єш по самолюбству, кортить сховатися від бруду
в обіймах, з іншим граю вірно -
ти в ревнощах зав'язнув сильно...
насправді ж просто доля дивна
її я вправная дитина.

ПроБач, постійності не маю, але
тебе, повір, кохаю....
:((((((((


@музыка: Korn - Liar

@настроение: айм ен ейліен

17:24 

Аджа!

нічого у житті не трапляється за так. недарма грає "По дороге к амстердаму" і невпинно іде дощ.


@музыка: Без Голови - Навіщо так?!!

@настроение: айайаойойой

19:45 

мій маленький друже....

Сьогодні отримала першого листа від осені. Він розпластався на мокрому асфальті, такий ніжно-жовтий.

Під небом літав сірій птах, вмиваючись холодними сльозами. А я стояла навколішки й вдивлялась у візерунки маленького теплого послання. Мені ввижались дивовижні образи, ласкаві слова й увесь лист, здавалось, випаровував терпкуватим запахом осінні та кохання…

І ось за декілька хвилин серце вже підспівує мелодії блюпаючих крапель, ноги самі по собі бадьоро шаркають пустими вулицями, перед очима гарцюють яскраві цяточки у ритуальному танці. Посміхаюсь сама собі, прокручуючи в голові далекі моменти радості, минулий вересень, чи то жовтень й всмоктую з насолодою здивовані погляди перехожих. «Чужа, – думають вони собі, – дивна якась….» Й стороняться. Та мені й байдуже. Я ж бо обожнюю самотність! Це один з найцінніших дарунків Пані Осені. Я… обожнюю…самотність!

@музыка: SLAP - Дощ

@настроение: яскраво-меланхолічне

19:41 

фіть-фіть

Літо знов відходить у минуле –

Втрачені можливості, слова…

Чашу свою я лишу на підвіконні –

Віра каже серцю – не дарма!

У намисто позбирались думи

Та порвати нитку ту не дам

Й першій ліпшій жадібній посмішці

Щастя келих крихкий не віддам!

Хай сьогодні проліта ЛИШ поруч

Задіва крилом за небокрай

Синій птах, знаю, що вже скоро

Подарує нескінченний мені рай!


13:33 

Лаф енд Меррідж

Love and marriage is like horse and carriage.
This i tell you, brother, you can't have one without another!
Frank Senatra

друзі й знайомі нервово готуються до весіль, до одружень, заміжжь і всякої такої трібітені. наразі, мені матуся сьодні заявила, що щось донька розбестилась, що тре братися за гарбуза (голову свою садофую) й бігти хутко шукати чоловіка, а там й наразі діточок (причому, обов*язково двох) їй народжувати!.. Лячно стає від таких мамчиних проповідей:).
нє, точно мерщій треба ховатися в якусь морозильну камору й підглядати в періскопа, що й як там робиться на світі білому.

@музыка: 9' Nails - Gave UP

@настроение: the same^)))))

22:05 

кажуть, дівки стрежуться або фарбуються, коли хочуть щось кардинально змінити. абож таким чином лікується така собі дівоча депресуха - мол зміню зачіску й все, туги як і небуло (акі змилась\\зафарбувалалсь\\зістриглась).
ніфіга такого зі мною не є, але сьодні прокинулась із стійкою думкою - щоб не було тре позбавитися русої коси. ага, хлопці, нема більше романтичної довоговолосої хамки, є дитинка з двома куцими піг-тейлами:)))) й головою козака Голоти. нє, ну ясень пєнь, що вроду природну нічим не згубиш, навіть хворою фантазією моєї скромної персони, але все ж таки живу передчуттям сприйняття мене оновленої чоловічою половіною нашого суспільства... особливо декого:)
і ще парить, що вступила у ряди стандартних дівок неформальних - коротке волосся й таке інше... схожисть мене губить. не можна жити чиїмось життям або ж чужою філософією! обережно, Хамця, ніхто й ніщо того не варті!
як завше лишається чекати...

@музыка: Блядинка Ксю-Там нет меня

@настроение: ?????

03:19 

жіночій дружбі присвячується!

люба моя подруго, то тобі мій подарунок на др!

Ми аж ніяк з тобою не схожі –

Життя у кожного своє.

Воно дорожчим є за все,

Його хорониш ти вороже.

Отримала найкращий приз –

Ділитися нема потреби.

І тільки б вчитись у тебе

Щасливих, радісних мармиз.

Але лиш награна усмішка

Не подарує дива мить –

Душа спаплюжена болить,

В ній шкрябає настирна кішка…

Та заздрити тобі не можу,

У кожного із нас свій шлях

Ще не один забити цвях

Потрібно в мене, мабуть, Боже

Щоб збудувати мудрий храм…

А ти розумною була,

Дарунків долі не цуралась,

Доки нахабою здавалась

Мені сліпій весь час вона.

Зсушила шанси всі до дна

Якоїсь правди домагалась,

У схованки з добром догралась –

Лишилася у грі одна.


Тобі не треба більше друга

І слабкість моя – то дарма,

Фінальна пісня пролуна

Відразу зникне вся напруга.

Вперед спокійно піде час

Змирюся, тихо жити стану

Тебе ні словом не дістану,

Ні згадкою хоча б про нас.

Цікаво з тим, хто розуміє

Хто щось подібне сам відчув,

Як не любив – ти там не був,

В очах від сорому темніє –

То ж я не маю чим пишатись,

Поради щедро роздавать

Щоб нищить щось або ломать,

Недуже треба тренуватись.

Пробач, що ще чекаю досі

Того, що дати б не змогла –

Від серця щирого тепла,

Бо на дворі похмура осінь.

Хоч може й я спіймаю птицю,

Що синім промахне крилом

Тоді однаковими знов

Ми станемо з тобою, сестрицю.

Кохання повна буде кров…
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Є надія, що в майбутньому ти навчиш свої пальці натискати кнопки телефону й хочаб з вічливості відповідати на привітання!..


@музыка: ФС-Весела Новина

03:10 

страшна втома...
від картинок, що пробігають повз, від людей, які живуть в тих картинках, від подій, які складаються з тих самих клятих картинок!
вже бачу себе в маленькій хатинці десь у горах..або ж хочаб між холмів, зелених луків... природна тиша, тільки подекуди чутно пташиний спів... в руках книжка. лежу, сповнена жаги відкрити першу сторінку, а сил немає - настільки розслабленість володіє тілом. здається, ще буде купа часу на читання, а зараз можна просто полежати й дивитись казкові фільми власної фантазії...
заберіть мене до Країни мрій!

@музыка: скрипка+хітара...

@настроение: спустошене

Дневник Rude Myself

главная